Ці та інші дискусійні питання судової практики розглянув секретар Пленуму Верховного Суду, секретар Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі ВС Дмитро Луспеник на лекції «Підготовче провадження у цивільному процесі: спірні питання судової практики», яка відбулася 16 березня 2026 року в межах програми підготовки для підтримання кваліфікації суддів місцевих загальних судів Національної школи суддів України.
Лектор зазначив, що редакція Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» запровадила в ЦПК України низку змін у процедури підготовки справи, знову зробивши затребуваною дискусію про завдання цієї стадії провадження і зміст цивільних процесуальних дій.
Дмитро Луспеник наголосив, що мета підготовчого провадження перебуває в тісному взаємозв’язку із загальними цілями цивільного судочинства. А тому ця стадія процесу повинна в повному обсязі підпорядковуватися загальним принципам цивільного судочинства.
Він прокоментував із посиланням на судову практику кожне із завдань підготовчого провадження, наведених у ч. 1 ст. 198 ЦПК України, перелік яких не є вичерпним. З аналізу цих завдань можна виокремити три групи: 1) питання загальної організації судового процесу; 2) формування доказової бази у справі; 3) визначення кола осіб, які братимуть участь у судовому процесі.
Новий ЦПК України, наголосив лектор, кардинально змінив підхід до розуміння сутності підготовчого провадження: якщо раніше ця стадія цивільного процесу сприймалася деякими суддями та учасниками цивільного судочинства як зайва формальність, то нині спостерігається інституційне посилення її ролі за рахунок того, що саме під час підготовчого провадження здійснюється концентрація процесуального матеріалу з метою підготовки до швидкого та ефективного розгляду справи по суті.
Досягненню цієї мети сприяють: 1) обов’язковість проведення підготовчого засідання у справах, що розглядаються за правилами загального позовного провадження (ч. 1 ст. 196 ЦПК України); 2) регламентація процедури обміну заявами по суті справи (статті 178–181 ЦПК України) як аналог поширеної в зарубіжних правопорядках «процедури обміну змагальними паперами»; 3) часові обмеження для вчинення учасниками справи та їхніми представниками процесуальних дій до закінчення підготовчого засідання або провадження (ч. 3 ст. 39, пункти 2, 3 ч. 2 ст. 49, ч. 2 ст. 51, ст. 83 ЦПК України) тощо.
Цим пояснюється і досить тривалий строк цієї стадії – 60 днів за загальним правилом, що вдвічі перевищує строк розгляду справи по суті. Така тривалість є виправданою, адже саме на підготовчому засіданні мають бути здійснені всі підготовчі дії, які дозволять надалі розглянути справу по суті швидко та ефективно.
Окремо Дмитро Луспеник детально проаналізував такі завдання підготовчого провадження: 1) остаточне визначення предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників процесу; 2) формування доказової бази, концентрація доказів і процедура discovery; 3) вирішення відводів та визначення порядку розгляду справи; 4) примирення сторін і участь у врегулюванні спору як підстава для відводу судді. А завершив лекцію суддя розглядом спірних питань судового активізму.
Презентація Дмитра Луспеника – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezent2026/Prezent_Pidgot_provadzhen.pdf.
