Запровадження в Україні обов’язкових інформаційно-оціночних зустрічей з медіатором (ІОЗМ) мають сприяти, а не перешкоджати доступу людей до правосуддя.
Про це сказала суддя Великої Палати Верховного Суду Олена Білоконь на засіданні робочої групи з питань розвитку та популяризації медіації Міжвідомчої координаційної ради з питань розвитку альтернативних способів вирішення спорів, створеної на базі Міністерства юстиції України.
Також у засіданні брала участь член відповідної робочої групи – начальник відділу систематизації судової практики управління аналітичної та правової роботи Касаційного цивільного суду у складі ВС департаменту аналітичної та правової роботи ВС Ірина Прокопенко.
На засіданні обговорювали можливі моделі запровадження обов’язкових інформаційно-оціночних зустрічей з медіатором (ІОЗМ) для учасників судових процесів.
Олена Білоконь зауважила, що з метою розвитку медіації в контексті забезпечення доступу до правосуддя доцільно запровадити обов’язкові зустрічі медіатора з кожною стороною конфлікту для належного інформування сторін про процедуру медіації. Запровадження ІОЗМ має супроводжуватися широким обговоренням категорій спорів, у яких ІОЗМ має бути обов’язкова, та ретельно продуманими змінами до процесуальних кодексів.
У запропонованих розробниками моделях запровадження обов’язкових ІОЗМ за окремими категоріями спорів є два варіанти організації первісного контакту учасника конфлікту з медіатором: самостійно перед зверненням до суду чи за спрямуванням суду після звернення до суду.
Спікерка звернула увагу, що за умови законодавчого закріплення самостійного звернення сторони конфлікту до медіатора як умови відкриття судом провадження у справі ймовірне ускладнення доступу громадян до суду. У разі імплементації цієї моделі існують ризики, що учасники спору можуть додавати до позовної заяви формальну довідку від медіатора про те, що вони безуспішно намагалися застосувати примирні процедури для вирішення конфлікту альтернативним способом.
В іншій моделі суддя в межах конкретної справи інформує належним чином учасників про можливості, які надає медіація, та спрямовує їх до медіатора для проведення обов’язкової інформаційно-оціночної зустрічі. Отримавши висновок медіатора щодо відмови від медіації (з причин немедіабельності спору тощо), суд розглядає спір по суті.
Суддя сказала, що від запровадження такої моделі виграють перш за все громадяни, які не матимуть будь-яких обмежень на використання судового способу захисту, однак отримають фахове інформування про процедуру медіації, її можливості й переваги і реальну спробу розпочати мирне вирішення конфлікту. Крім того, в разі успішної медіації суд буде позбавлений необхідності вирішувати спір і поверне частину сплаченого судового збору. Переваги цієї моделі для розвитку медіації полягають у тому, що просуватиметься не формальне ставлення до медіації, а відповідним обов’язковим зустрічам надаватиметься змістовне навантаження.
Обидві моделі впровадження ІОЗМ передбачають, що суд враховує викладені у висновку медіатора підстави, з яких медіація не відбулась. Аналізуючи цю ініціативу, Олена Білоконь зауважила, що в цілому на ухвалення судом рішення не має впливати ставлення сторін до медіації, хоча іноді прагнення сторони врегулювати спір за допомогою примирних процедур може розцінюватися як конструктив. «Видається сумнівним, що така оцінка судом може якимось чином впливати на ухвалення рішення. Крім іншого, це було б і не на користь медіації», – сказала суддя. Вона пояснила, що врахування судом ставлення сторін спору до медіації підриватиме привабливі якості медіації, такі як добровільність і прийняття рішеннями самими учасниками конфлікту. Люди повинні мати можливість вільно обирати спосіб, у який вони хочуть вирішити конфлікт.
Крім того, на заході була озвучена пропозиція організувати в судах кабінети медіатора. Олена Білоконь розповіла учасникам засідання, що Касаційний цивільний суд у складі ВС став співорганізатором пілотного проєкту щодо запровадження спеціалізації суддів у справах сім’ї та дітей. У рамках цього проєкту в низці судів створено окремі адаптовані кімнати, де відбуваються зустрічі у спорах, які стосуються дітей. Тож, запропонувала суддя, ці кімнати можуть використовуватися і для інформаційно-оціночних зустрічей з медіаторами.
Підсумовуючи, Олена Білоконь зауважила про відданість судової системи розвитку медіації і наголосила, що судді намагаються допомогти реалізувати її потенціал.
