Починаючи ще з 2014 року та особливо після 24 лютого 2022 року війна росії проти України негативно вплинула на реалізацію права на доступ до суду. Повномасштабне російське вторгнення поставило перед суддівською спільнотою низку проблем щодо організації правосуддя. Через окупацію деяких територій агресором Україна не може забезпечити функціонування судів та фізичний доступ громадян до правосуддя на цих територіях.
Про це зауважив Секретар Великої Палати Верховного Суду Віталій Уркевич під час вебінару, організованого Українським хабом Європейського інституту права (European Law Institute), який функціонує на базі юридичного факультету Західноукраїнського національного університету. Цей захід започатковує серію вебінарів, покликаних ознайомити учасників із практикою Верховного Суду.
У межах виступу Віталій Уркевич зосередився на особливостях здійснення правосуддя в Україні в умовах війни (зміна територіальної підсудності справ, відрядження суддів, робота судів під час повітряних тривог, цифровізація судочинства) і висвітлив ключові правові позиції Верховного Суду у справах, пов’язаних з війною.
За його словами, серед проблемних питань було встановлення моменту, з якого певну територію можна вважати окупованою, щоб визначити, який правовий режим діє на відповідній території. Так, наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Нещодавно об’єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 3 жовтня 2025 року у справі № 908/1162/23 щодо можливості здійснення господарської діяльності на території м. Мелітополя дійшла висновку, що правовий статус тимчасово окупованої території не залежить від наявності рішення органу державної влади про визнання території окупованою. Заборона здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованій території застосовується з моменту фактичної окупації, що є загальновідомим фактом і не потребує окремого доказування.
На сьогодні внаслідок російської збройної агресії пошкоджено 170 будівель судів, 19 будівель судів зруйновані, що унеможливлює здійснення правосуддя в них. Одним із кроків, який Україна зробила для забезпечення доступу до судів під час воєнного стану, стало внесення змін на початку повномасштабного вторгнення до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які передбачають, що в разі неможливості здійснення правосуддя судом з об’єктивних причин може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до іншого суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови ВС. Тож із початку повномасштабного вторгнення змінено територіальну підсудність судових справ 171 суду через неможливість здійснення правосуддя під час воєнного стану. Підсудність 60 судів відновлено після деокупації українських територій. 96 судів ще перебувають на тимчасово окупованих територіях.
У зв’язку з неможливістю розглядати справи на окупованих територіях понад 420 суддів відряджено із судів, територіальна підсудність судових справ яких була змінена.
Виникають труднощі і з доступом до матеріалів справ. Велику їх кількість контролює держава-агресор, багато матеріалів справ втрачені через окупацію або бойові дії й не можуть бути відновлені повністю. До того ж значний час відновлення матеріалів справ впливає і на тривалість провадження.
Також українські суди змушені відкладати слухання справ через численні повітряні тривоги. У цьому контексті Віталій Уркевич звернув увагу на висновок Верховного Суду, за яким проведення судового засідання під час повітряної тривоги за відсутності сторін є порушенням їхніх прав на участь у судовому розгляді та підставою для скасування судового рішення (постанова КЦС ВС від 26 лютого 2025 року у справі № 752/8937/24).
Ще одна проблема – кадровий дефіцит. В Україні не вистачає близько 2200 суддів у судах усіх інстанцій та юрисдикцій. У судах першої інстанції 1324 посади є вакантними. Спостерігається значний дефіцит і серед працівників апаратів судів.
Водночас ВККС України активно працює над вирішенням цього питання. 11 грудня 2024 року Комісія розпочала відбір для формування резерву кандидатів на посади 1800 суддів першої інстанції. Крім того, паралельно проводяться конкурси на посади суддів апеляційних судів і суддів Вищого антикорупційного суду. ВККС України також оголосила конкурс на зайняття посад у новоутворених судах: 17 – у Спеціалізованому окружному адміністративному суді, 10 – у Спеціалізованому апеляційному адміністративному суді.
У надскладних воєнних реаліях провідну роль відіграє розвиток систем електронного судочинства. Використання технологій відеоконференцзв’язку значно полегшує організацію роботи судів в умовах безпекових загроз. Тож, як повідомив Секретар ВП ВС, можна простежити чітку тенденцію, за якою щороку кількість судових засідань, проведених з використанням відеоконференцзв’язку, зростає. У 2022 році проведено 766 419 таких засідань, у 2023-му – 1 669 282, а у 2024-му – аж 2 545 803 засідання. Так само колосально зростає кількість звернень до судів через систему «Електронний суд» (кількість таких звернень у 2022 році становила 548 813, у 2023-му – 1 430 893, у 2024-му – 3 186 546).
Загалом же впродовж 2024 року до місцевих та апеляційних судів України надійшло 4 422 806 справ і матеріалів. З них майже 4 млн 300 тис. розглянуто. До Верховного Суду у 2024-му надійшло понад 90 тис. касаційних скарг, з яких розглянуто близько 87,5 тис., тобто 96,4 %. На переконання Віталія Уркевича, статистичні дані звернень до українських судів свідчать, що попри війну громадяни, суб’єкти господарювання довіряють судам і шукають захисту саме в них.
Розповів спікер і про ключові правові висновки Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у справах, пов’язаних з війною. Зокрема, Віталій Уркевич нагадав про такі правові позиції:
- діяння, визначені у ст. 437 КК України, здатні вчиняти особи, які з огляду на службові повноваження або фактичне суспільне становище спроможні здійснювати ефективний контроль за політичними чи воєнними діями або керувати ними, та/або істотно впливати на політичні, військові, економічні, фінансові, інформаційні та інші процеси у власній державі чи за її межами, та/або керувати конкретними напрямами політичних або воєнних дій (глави держав та урядів; члени парламенту; лідери політичних партій; дипломати; керівники спецслужб; командири збройних сил, підпорядкованих державі, а також незаконних воєнізованих чи збройних формувань тощо) (постанова ВП ВС від 28 лютого 2024 року у справі № 415/2182/20);
- компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного стану з наступним повним відшкодуванням його вартості здійснюється протягом п’яти наступних бюджетних періодів, правового режиму надзвичайного стану – протягом одного наступного бюджетного періоду після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за рахунок коштів державного бюджету за умови, що майно було примусово відчужене, а особа, відповідно, має право на таку компенсацію (постанова ВП ВС від 13 вересня 2023 року у справі № 757/64569/16-ц);
- справи про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу із загиблим військовослужбовцем підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім’ї військовослужбовця) і наявності в заявника певних цивільних прав та обов’язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб’єктами владних повноважень. У разі оскарження до суду відмови відповідного державного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню в позасудовому порядку, такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства (постанова ВП ВС від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21);
- земельні ділянки в межах прикордонної смуги, яка встановлена шириною 30–50 м уздовж державного кордону України на суші, на березі української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми (а вздовж лінії державного кордону України з рф і республікою білорусь – шириною до 2 км), належать до земель оборони, щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання та які можуть перебувати лише в державній власності, а отже не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності (постанова ВП ВС від 2 липня 2025 року у справі № 902/122/24).
Окремо Віталій Уркевич зауважив про нещодавній важливий висновок ВП ВС щодо обов’язку суду зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України. У постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 ВП ВС констатувала, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення ЗСУ та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан». Крім того, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі у зв’язку з перебуванням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі ЗСУ, суд повинен враховувати волевиявлення самого військовослужбовця.
Детальніше – у презентації Віталія Уркевича: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Pravocyd_war_prav_vusn.pdf
