Рівненський апеляційний суд переглянув апеляційну скаргу позивачки, подану її представником на ухвалу місцевого суду, якою відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Заява обґрунтована тим, що представником позивачки, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини, готується до подання позовна заява до суду першої інстанції про визнання незаконним та скасування положення про організацію пропускного режиму й правил поведінки учасників освітнього процесу в одній із рівненських гімназій, де встановлено металодетектор, який, на думку заявниці, порушує права її та дитини на освіту, принижує гідність, створює умови для морального та психологічного страждання, негативно впливає на здоров’я.

Апелянт просив скасувати оскаржувану ухвалу суду попередньої інстанції та ухвалити рішення, яким задовольнити заяву його довірительки про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку про відмову в її задоволенні, зважаючи на наступні обставини.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі у тексті — ЦПК України), суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У частині 1 статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Цивільний процесуальний закон не зобов’язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення в разі задоволення позову.

Відмовляючи у задоволенні заяви представника позивачки про забезпечення позову до подання позовної заяви, місцевий суд виходив із того, що із долучених до заяви відеозаписів не зафіксовано, що заявницю чи її дочку не допустили до навчального закладу і дитина була позбавлена права на освіту. Тим більше не зафіксовано, що адміністрація та працівники гімназії, а також офіцер служби освітньої безпеки вчиняє будь-які дії, спрямовані на примус до проходження позивачкою чи її малолітньою донькою через металодетектор.

Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що твердження заявниці, що її дитина зазнає обмежень доступу до освіти та морального тиску і такі порушення прав триватимуть або стануть незворотними, є лише її припущеннями, які не підкріплені достатніми доказами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, — навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективним способом захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Зважаючи на наведене, Рівненський апеляційний суд залишив оскаржувану позивачкою ухвалу місцевого суду без змін.

Постанова Рівненського апеляційного суду від 14 серпня 2025 року у справі № 569/10024/25 (провадження № 22-ц/4815/1004/25).