Майно, що належить політичній партії, повинно використовуватися з метою реалізації статутних завдань, таке майно може передаватися на благодійні цілі лише в разі припинення діяльності політичної партії шляхом реорганізації чи саморозпуску.
Розпорядження майном політичної партії не у спосіб і не для мети, що визначені законом, та діяльність політичної партії, яка завдає шкоди державній безпеці, є порушенням публічного порядку, а тому договір дарування такого майна є нікчемним на підставі приписів ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України.
Таких висновків дійшла Велика Палата ВС у справі за позовом Мін’юсту про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна, укладеного між Комуністичної партією України (КПУ) та благодійним фондом (БФ).
Восьмий апеляційний адміністративний суд рішенням від 5 липня 2022 року у справі №826/9751/14 позов Мін’юсту про заборону діяльності КПУ у зв’язку з порушенням партією ст. 5 Закону України «Про політичні партії в Україні» задовольнив. Діяльність КПУ заборонено та передано майно, кошти й інші активи партії у власність держави. У ході виконання Мін’юстом судового рішення в адміністративній справі встановлено, що після відкриття судом провадження у справі про заборону КПУ остання відчужила близько 150 об’єктів нерухомості, зокрема й нерухоме майно на підставі спірного договору.
Звертаючись із позовом у цій справі, Мін’юст послався, зокрема, на обставини антиконституційної діяльності КПУ, встановлені в рішенні Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2022 року у справі № 826/9751/14, просив визнати спірний договір недійсним з огляду на те, що КПУ здійснила відчуження майна з порушенням закону для уникнення застосування наслідків заборони діяльності партії.
Апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, постановив нове рішення, яким позов задовольнив.
Велика Палата ВС, здійснюючи правову кваліфікацію спірного договору, підкреслила, що у правовій державі інтереси держави повинні відповідати інтересам суспільства та не можуть їм суперечити. Ті з інтересів суспільства, що складають власне його фундамент, становлять публічний порядок. Можливість належного функціонування політичних партій у суспільстві – одна із загальних засад конституційного ладу держави, складовою якого є суспільний лад.
Велика Палата ВС зазначила, що оскільки основною метою діяльності політичних партій є сприяння формуванню та вираженню політичної волі громадян, участь у виборах та інших політичних заходах, то володіння, користування і розпоряджання майном політичних партій повинно здійснюватися для досягнення зазначеної мети.
Законодавство встановлює обмеження та заборони щодо розпорядження майном політичних партій. Майно, що належить політичній партії, повинно використовуватися з метою реалізації статутних завдань політичної партії (ст. 14 Закону України «Про політичні партії в Україні»), таке майно може передаватися на благодійні цілі лише в разі припинення діяльності політичної партії шляхом реорганізації чи саморозпуску (ч. 2 ст. 23 Закону України «Про політичні партії в Україні»).
Враховуючи те, що керівником і засновником БФ є особа, яка була членом КПУ та обіймала в партії одну з керівних посад, тобто пов’язана з дарувальником особа, це свідчить про недобросовісну поведінку сторін спірного правочину. Укладення спірного договору дарування спрямоване на збереження контролю над майном політичної партії пов’язаною особою, яка входить до складу керівних органів політичної партії.
Окрім того, розпорядження майном КПУ не для здійснення статутної діяльності та всупереч закону обумовлене й загрозою заборони КПУ, яка існувала на момент вчинення спірного договору. Складовою публічного порядку, зокрема, є правовідносини, пов’язані з належним функціонуванням політичної системи, включно з використанням політичними партіями майна на цілі, пов’язані із законною діяльністю політичних партій.
Суд у межах справи про заборону діяльності КПУ встановив обставини про те, що діяльність КПУ становить реальну загрозу конституційному ладу та основним правам і свободам громадян України, а також спрямована на завдання шкоди державній безпеці, суверенітету й територіальній цілісності України.
Спірний договір дарування був укладений після відкриття провадження у справі про заборону партії та після виникнення обставин, що стали підставою для заборони її діяльності. Укладаючи такий договір, КПУ знала про звернення Мін’юсту з позовом про заборону діяльності КПУ та усвідомлювала наслідки можливого задоволення адміністративного позову (втрата контролю над майном та іншими активами партії). Внаслідок вчинення правочину відбулося відчуження майна, призначеного для здійснення статутної діяльності політичної партії, всупереч закону, з умислом на укладення правочину з протиправною метою.
З огляду на викладене Велика Палата ВС дійшла висновку, що, укладаючи спірний договір дарування, КПУ діяла всупереч вимогам ст. 14, ч. 2 ст. 23 Закону України «Про політичні партії в Україні». Як діяльність політичної партії, яка завдає шкоди державній безпеці, так і розпорядження майном політичної партії не у спосіб і не для мети, що визначені законом, порушують публічний порядок, а тому договір дарування є нікчемним на підставі приписів ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України.
Постанова ВП ВС від 16 квітня 2025 року у справі № 924/971/23 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/127680295.
