Планування спадщини – це не лише про розподіл майна, а й про те, хто буде відповідальним за втілення останньої волі заповідача. У цьому процесі важливу роль відіграє виконавець заповіту. Обрання надійного виконавця – ключ до мирного й ефективного врегулювання спадкових питань. Він виступає гарантом того, що всі положення заповіту будуть виконані згідно із законом.
Відповідно до статті 1286 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) заповідач має право призначити виконавця свого заповіту. Він може доручити виконання заповіту фізичній особі з повною цивільною дієздатністю або юридичній особі (виконавцеві заповіту).
Якщо заповіт складено на користь кількох осіб, виконання заповіту може бути доручено будь-кому з них.
У випадку, якщо заповіт складено на користь однієї особи, виконання заповіту може бути покладено на особу, яка не є спадкоємцем за заповітом.
Особа може бути призначена виконавцем заповіту лише за її згодою, яка може бути виражена на тексті самого заповіту або додана до нього.
Після відкриття спадщини заяву про згоду бути виконавцем заповіту особа може подати до нотаріуса за місцем відкриття спадщини (стаття 1289 ЦК України).
Призначення виконавця заповіту за ініціативою спадкоємців чи нотаріуса
Згідно зі статтею 1287 ЦК України спадкоємці мають право пред’явити позов про усунення виконавця заповіту, призначеного заповідачем, від виконання ним своїх повноважень, якщо він не може забезпечити виконання волі заповідача.
Якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо особа, яка була ним призначена, відмовилася від виконання заповіту або була усунена від виконання заповіту, спадкоємці мають право обрати виконавця з числа спадкоємців або призначити виконавцем заповіту іншу особу.
Для цього вони мають подати про це відповідні заяви, справжність підпису під якими підлягає нотаріальному засвідченню, або укладений між спадкоємцями та потенційним виконавцем відповідний договір, який посвідчується нотаріально та має передбачати обсяг вчинення виконавцем дій, спрямованих на виконання волі заповідача та його винагороду (глава 14 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі – Порядок)).
У разі, якщо спадкоємці не можуть досягти згоди щодо призначення виконавця заповіту, він на вимогу одного із них може бути призначений судом.
Також виконавець заповіту може бути призначений нотаріусом або в сільських населених пунктах - уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо виконавець заповіту відмовився від виконання заповіту чи був усунений від його виконання і якщо цього потребують інтереси спадкоємців (стаття 1288 ЦК України).
Відповідно до Порядку особливе значення має призначення виконавця заповіту нотаріусом, зокрема у випадках, коли:
- майно заповідається малолітнім особам, у яких відсутні батьки;
- майно заповідається державі або юридичним особам;
- майно заповідається з умовою;
- заповіт містить заповідальний відказ або покладання на спадкоємця(ів) інших обов’язків;
- предметом заповіту є майно, щодо якого після смерті заповідача обов’язково виникає необхідність управління ним (частка в статутному капіталі товариств, акції, приватні підприємства тощо).
Повноваження виконавця заповіту
Виконавець заповіту зобов’язаний:
- вжити заходів щодо охорони спадкового майна. (Згідно зі статтею 1284, якщо спадкування здійснюється не лише за заповітом, а й за законом, виконавець заповіту вживає заходів щодо охорони всієї спадщини);
- вжити заходів щодо повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів про відкриття спадщини;
- вимагати від боржників спадкодавця виконання ними своїх зобов’язань;
- управляти спадщиною;
- забезпечити одержання кожним із спадкоємців частки спадщини, яка визначена у заповіті;
- забезпечити одержання частки у спадщині особами, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.
Виконавець заповіту зобов’язаний забезпечити виконання спадкоємцями дій, до яких вони були зобов’язані заповітом.
Повноваження виконавця заповіту посвідчуються документом (свідоцтвом), який видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини (статті 1290 ЦК України).
Відповідно до Порядку у свідоцтві необхідно зазначити відомості про виконавця заповіту, підстави виникнення його повноважень з посиланням на заповіт та дату відкриття спадщини. Якщо повноваження, що містяться у заповіті, обмежені і не відповідають передбаченим статтею 1290 Цивільного кодексу України, необхідно додатково обумовити їх у свідоцтві. У разі якщо повноваження у заповіті не перелічені або є посилання на статтю 1290 ЦК України, в свідоцтві замість переліку повноважень також може бути посилання на вищезазначену норму.
Свідоцтво виконавця заповіту підтверджує, що виконавець заповіту наділений правом від свого імені вести справи, пов’язані з виконанням заповіту, в судових органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, галузевої належності та підпорядкування.
Якщо спадкоємцями є малолітні, неповнолітні, недієздатні особи або особи, цивільна дієздатність яких обмежена, про видачу свідоцтва виконавцю заповіту нотаріус повідомляє відповідні органи опіки та піклування.
Право виконавця заповіту на плату за виконання своїх повноважень
Заповідач має право визначити у заповіті те майно (в натурі або у грошах), яке виконавець заповіту має право одержати зі складу спадщини як плату за виконання своїх повноважень.
Якщо розмір плати не визначений заповідачем, він може бути визначений за домовленістю виконавця заповіту та спадкоємців, а в разі спору - судом.
Виконавець заповіту має право вимагати від спадкоємців відшкодування тих витрат, які були ним зроблені для охорони спадщини, управління нею та виконання заповіту (cтаття 1291 ЦК України).
Контроль за виконанням заповіту та оскарження дій виконавця
Спадкоємці мають право контролювати дії виконавця заповіту. Якщо спадкоємцями є малолітні, неповнолітні, недієздатні особи або особи, цивільна дієздатність яких обмежена, контроль за виконанням заповіту здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, а також орган опіки та піклування.
За вимогою цих осіб виконавець заповіту повинен звітувати про дії, які були ним вчинені щодо виконання заповіту. Після виконання заповіту він подає спадкоємцям або їхнім законним представникам звіт про виконання своїх повноважень (cтаття 1292 ЦК України).
Якщо дії виконавця не відповідають цьому Кодексу, іншим законам, порушують інтереси спадкоємців, то вони, їхні законні представники, а також орган опіки та піклування мають право оскаржити до суду ці дії.
До вимог про визнання неправомірними дій виконавця заповіту застосовується позовна давність в один рік (стаття 1293 ЦК України).
Строк чинності повноважень виконавця заповіту
Повноваження виконавця заповіту тривають до повного здійснення волі спадкодавця, яка виражена у заповіті.
Чинність повноважень виконавця заповіту припиняється нотаріусом за місцем відкриття спадщини за погодженням із спадкоємцями та відказоодержувачами.
Після припинення повноважень виконавець заповіту повинен повернути нотаріусові документ, який був йому виданий (частина третя статті 1290 цього Кодексу).
У разі неповернення виконавцем заповіту документа, який засвідчував його повноваження, спадкоємці мають право витребувати документ, а також вимагати відшкодування завданих їм збитків (cтаття 1294 ЦК України).
Дострокове припинення повноважень
Згідно з Порядком повноваження виконавця заповіту можуть бути припинені достроково:
- у випадку визнання заповіту недійсним у судовому порядку;
- у разі смерті особи, призначеної виконавцем заповіту;
- у разі відмови виконавця заповіту від виконання покладених на нього обов’язків;
- у разі неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом;
- на підставі рішення суду.
Право виконавця заповіту на відмову від здійснення своїх повноважень
Виконавець заповіту, незалежно від того, ким його було призначено, має право відмовитися від здійснення своїх повноважень. Він зобов’язаний негайно повідомити спадкоємців, а також інших осіб, щодо яких він повинен був вчинити певні дії, про відмову від здійснення своїх повноважень.
Виконавець заповіту не може відмовитися від здійснення своїх повноважень у разі необхідності вчинення невідкладних дій, зволікання з якими загрожує завданням збитків спадкоємцям.
Він відповідає перед спадкоємцями за збитки, що були їм завдані у зв’язку з невиконанням вимог, встановлених у частинах другій та третій цієї статті (cтаття 1295 ЦК України).
Інформація станом на 29.05.2025
