Згідно з Конвенцією ООН про права дитини, усі діти є рівними у своїх правах, незалежно від будь-яких відмінностей, включаючи наявність інвалідності.
Українське законодавство також гарантує рівні права для дітей з інвалідністю. Конституція України та інші нормативно-правові акти закріплюють ці права. Проте, на практиці діти з інвалідністю можуть стикатися з упередженим ставленням, дискримінацією та труднощами в реалізації своїх прав. Тому важлива постійна робота суспільства та держави над забезпеченням рівних можливостей та умов для всіх дітей, незалежно від їхнього стану здоров’я.
Основними нормативними документами, які регулюють соціальний захист дітей з інвалідністю є:
- Закону України «Про охорону дитинства»;
- Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»,
- Закон України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю»,
- Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Статтею 26 Закону України «Про охорону дитинства» визначено захист прав дітей з інвалідністю та дітей з порушеннями розумового або фізичного розвитку.
Дискримінація дітей з інвалідністю та дітей з порушеннями розумового або фізичного розвитку забороняється.
Держава сприяє створенню дітям з інвалідністю та дітям з порушеннями розумового або фізичного розвитку необхідних умов, рівних з іншими громадянами можливостей для повноцінного життя та розвитку з урахуванням індивідуальних здібностей та інтересів, гарантує надання їм відповідної матеріальної допомоги.
З метою створення умов для безперешкодного доступу дітей з інвалідністю та дітей з порушеннями фізичного розвитку до об’єктів соціальної інфраструктури планування та забудова населених пунктів, формування жилих районів, розробка проектних рішень, будівництво та реконструкція будинків, споруд та їх комплексів, об’єктів та засобів громадського транспорту повинні здійснюватися з дотриманням вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Діти з інвалідністю мають право на:
- державну соціальну допомогу до 18 років – призначається у розмірі 70% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- надання безоплатної або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програми реабілітації послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, допоміжні засоби реабілітації, медичні вироби, а також автомобілі, крісла колісні з електроприводом;
- безоплатне придбання лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування;
- дошкільне виховання, навчання осіб з інвалідністю в загальних або спеціальних закладах освіти;
- навчання в інклюзивному середовищі;
- супровід під час освітнього процесу (асистента вчителя/асистента учня);
- безплатне навчання музики, образотворчого, художньо-прикладного мистецтва у загальних навчальних закладах або спеціальних позашкільних навчальних закладах (для обдарованих дітей з інвалідністю);
- створення спеціальних умов під час складання зовнішнього незалежного оцінювання/національного мультипредметного тесту;
- безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками за наявності медичних показань;
- позачергове обслуговування в будь-яких касах, а також на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності та підпорядкування, які надають будь-які послуги населенню;
- пріоритет перед іншими особами на проходження передбачених законодавством видів контролю в пунктах пропуску через державний кордон України, контрольних пунктах в’їзду на тимчасово окуповані території та виїзду з таких територій;
- перетин державного кордону у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану;
- безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі;
- 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, морського, внутрішнього водного та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня;
- діти з інвалідністю з-поміж дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають у сім’ях піклувальників, прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу, державних або комунальних дитячих закладах, після досягнення повноліття забезпечуються житлом у порядку, встановленому статтею 33 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Для батьків, які виховують дітей з інвалідністю:
- статтею 51 Кодексу законів про працю України визначено, що скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів підприємств, установ, організацій для працівників, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
- відповідно до статті 1821 Кодексу законів про працю України передбачено додаткову відпустку працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Більш детальний перелік послуг та пільг можна дізнатися в органі соціального захисту населення, ЦНАП або центрі надання соціальних послуг/ центрі соціальних служб.
