Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у справі IVAN KARPENKO v. UKRAINE (No. 2) (№ 41036/16).
Заявник у цій справі відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі. Його заява до ЄСПЛ стосувалася скарг за ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на те, що адміністрація в’язниці незаконно переглядала його листування. Він також скаржився за п. 1 ст. 6 Конвенції на несправедливість провадження, у рамках якого намагався оскаржити дії адміністрації установи виконання покарань, адже національні суди не дозволили йому брати участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції з огляду на чинні на той час положення процесуального законодавства.
ЄСПЛ підтвердив, що національні суди повинні всебічно аналізувати характер спору, щоб визначити, чи є спір таким, що вимагає явки до суду учасника справи, який утримується під вартою. Якщо позов ґрунтується переважно на особистому досвіді такого учасника, можливість заслухати його особисто є важливою частиною викладення його позиції у справі й фактично єдиним способом забезпечення змагальності судового процесу. За таких обставин очевидним рішенням було б проведення судового засідання за місцем утримання заявника або в режимі відеоконференції. Однак у цій справі суди відмовили заявнику в участі в засіданні в режимі відеоконференції з огляду на відсутність відповідних законодавчих норм. ЄСПЛ зазначив, що прогалина в національному законодавстві не може бути підставою для недотримання стандартів, встановлених Конвенцією. Тому було порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.
Між іншим, нині положення ст. 195 КАС України передбачають можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції як поза межами приміщення суду з використанням власних технічним засобів, так і з приміщення іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості.
Що стосується ст. 8 Конвенції, то ЄСПЛ зазначив, що він неодноразово констатував порушення цього положення у справах, які стосувалися ознайомлення працівниками установи виконання покарань зі змістом листування ув’язнених осіб з національними судами. ЄСПЛ дійшов такого висновку і в цій справі.
З детальнішим описом цього рішення ви зможете ознайомитись у наступних оглядах практики ЄСПЛ, а з попереднім оглядом – за посиланням: https://cutt.ly/0rcvERWt.
Офіційний текст рішення IVAN KARPENKO v. UKRAINE (No. 2) розміщений на вебсайті Європейського суду з прав людини: https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-242784.
