Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи.

До переліку доказів у таких справах входять письмові, речові та електронні документи, висновки експертів, а також інформація від свідків.

До заяви про встановлення факту батьківства, у якості доказів можна надавати такі документи:

- документи, що підтверджують родинні зв’язки (сімейні фото, листи, анкети, рішення судів, витяги з домових книг тощо);

- довідки органів ДРАЦС щодо неможливості поновлення записів чи внесення змін до них;

- пояснення свідків, які можуть підтвердити взаємини між заявником і померлим.

Цей перелік не є вичерпним – до справи можна додавати будь-які інші відомості, що можуть підтвердити факт батьківства.

Висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи може бути підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку. Всі докази батьківства мають оцінюватися судом в їх сукупності.

Найбільш переконливим доказом у справах про встановлення батьківства є ДНК-експертиза. Її точність сягає 99,99 %. Під час дослідження порівнюються зразки ДНК дитини та ДНК батьків.

Строки дослідження ДНК залежать від лабораторії. Результати можуть бути готові як і через декілька днів, так і через місяць. Подібні генетичні дослідження можна зробити не в кожній лабораторії. Вартість дослідження залежить від типу тесту та інших факторів, тому кожен пацієнт сам вирішує робити його чи ні.

У судовому розгляді справи про встановлення батьківства, сторони взаємною згодою самі обирають експертну установу. Якщо такої згоди не досягнуто, то суд самостійно вирішує в якій медичній лабораторії будуть проводити тест ДНК.

З потреби суд може призначити декілька експертів для підготовки одного висновку. Проведення судової молекулярно-генетичної експертизи складається з декількох етапів.

Матеріал для аналізу зазвичай збирається за допомогою ротового мазка, але можливе використання і нестандартних зразків, як нігті чи волосся.

Процедура проходить у кілька етапів: збір матеріалу, доставка до лабораторії, аналіз і підготовка висновку. Якщо сторони не погоджуються щодо лабораторії, її обирає суд.

Суд враховує всі докази в сукупності – кожен окремий документ чи висновок не має заздалегідь встановленої сили. Важлива не лише наявність доказу, але й його належність, допустимість, достовірність та зв’язок з іншими матеріалами справи. Після розгляду всіх обставин суд виносить рішення.

У випадках, коли батько помер і немає зразків його ДНК, суд може призначити посмертну молекулярно-генетичну експертизу. Для цього проводиться ексгумація та подальше дослідження біологічного матеріалу.

Інформація станом на 12.04.2025

Міністерство юстиції України