Визначення походження дитини від батька — важливе юридичне питання. Законодавство передбачає механізми, які допомагають захистити права дитини, зокрема право на батьківство, спадщину та соціальні гарантії.
Існують такі шляхи встановлення факту батьківства після смерті батька.
Відповідно до частини третьої статті 122 Сімейного кодексу України (далі – Кодекс) якщо дитина народилася протягом 10 місяців після смерті чоловіка, батьком може стати інший чоловік. Для цього достатньо подати спільну заяву від матері та чоловіка, який визнає себе батьком дитини.
При цьому, статтею 130 Кодексу передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір’ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.
Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Заява про встановлення факту батьківства може бути подана матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
У разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини (стаття 123 Кодексу).
Якщо дитина зачата в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій після смерті чоловіка, питання визнання батьківства вирішується у судовому порядку шляхом подання заяви про встановлення факту батьківства.
Положеннями статті 318 Цивільного процесуального кодексу України визначено вимоги до змісту заяви, що подається до суду.
Суд у таких справах враховує всі докази, зокрема:
ДНК-експертизу (якщо можливо отримати генетичний матеріал батька);
наявність письмової згоди чоловіка на застосування допоміжних репродуктивних технологій;
показання свідків, листування, інші докази, що підтверджують намір чоловіка бути батьком.
