Доволі часто в різноманітних ситуаціях виникає потреба в перевірці дотримання судами принципу non bis in idem («ніхто не може бути покараний двічі за вчинення одного злочину»). Це питання викликає складнощі не тільки в діяльності українських судів, але й у практиці Європейського суду з прав людини, який протягом багатьох років неодноразово уточнював свою позицію щодо цього принципу. Про це зазначив суддя Великої Палати Верховного Суду Микола Мазур під час Міжнародної науково-практичної конференції «Європеїзація кримінального права України».
Принцип non bis in idem закріплений у ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «Нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави».
Як пояснив суддя, зміст цієї конвенційної норми відображає традиційний підхід, який зводить застосування принципу non bis in idem до сфери кримінальної юстиції. Однак унаслідок автономного тлумачення терміна «кримінальний» у практиці ЄСПЛ заборона повторного притягнення до суду або покарання поширилася також на інші види проваджень і юридичної відповідальності, що існують в різних країнах (адміністративну, дисциплінарну, фінансову тощо). Це призвело до виникнення у ЄСПЛ дещо непослідовної практики в ситуаціях, коли йшлося про притягнення осіб до кількох видів відповідальності (наприклад, до адміністративної і кримінальної тощо). Відносну крапку в цьому питанні ЄСПЛ поставив лише кілька років тому.
Визначальними для правильного розуміння позиції ЄСПЛ щодо принципу non bis in idem є дві справи.
Так, у справі «Сергій Золотухін проти Росії» Велика палата ЄСПЛ виснувала, що, по-перше, для відповіді на питання про те, чи були правопорушення, за які заявника було притягнуто до відповідальності, одними й тими самими (idem), вирішальне значення має не правова кваліфікація за національним правом, а відповідні факти, а по-друге, дія ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції поширюється не тільки на право не бути покараним двічі, але й на право не піддаватися двічі переслідуванню та не притягатися двічі до суду.
Розглядаючи справу «А та Б проти Норвегії», Велика палата ЄСПЛ уточнила, що принцип non bis in idem не буде порушений, якщо два провадження (наприклад, адміністративне і кримінальне, податкове і кримінальне тощо) утворюють єдине ціле, а не дублюються (для цього вони повинні бути «досить тісно пов’язані за суттю та в часі»).
Далі Микола Мазур розповів про практику Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду щодо застосування принципу non bis in idem.
Наприклад, у справах № 493/1096/15-к (постанова колегії суддів ККС ВС від 2 жовтня 2018 року) і № 686/11795/17 (постанова колегії суддів ККС ВС від 8 грудня 2022 року), які стосувалися ситуації, коли особу засудили за ч. 1 ст. 286 КК України після розгляду стосовно неї протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, ВС дійшов висновку про відсутність порушення принципу non bis in idem, оскільки ст. 124 КУпАП, на відміну від ч. 1 ст. 286 КК України, не передбачає відповідальності за спричинення під час ДТП тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
У справі № 663/3390/19 (постанова ККС ВС від 12 жовтня 2021 року) колегія суддів визнала правильними висновки судів нижчих інстанцій щодо виправдання особи за ст. 126-1 КК України (домашнє насильство), оскільки в основу цього обвинувачення були покладені лише факти, за які цю особу вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства). Натомість у постанові від 14 червня 2022 року у справі № 585/3184/20 колегія суддів ККС ВС зазначила, що попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за умови подальшої повторюваності вчинення протиправних дій щодо певної потерпілої особи чи осіб і настання конкретних наслідків, які визначені законодавцем як більш тяжкі, ніж ті, що зазначені в законодавстві України про адміністративні правопорушення, не свідчить про подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а підтверджує систематичність дій винуватої особи.
Суддя розповів також про деякі інші справи, які стосувалися цього принципу, та резюмував, що схожі питання, очевидно, ще не раз постануть у практиці як Верховного Суду, так і ЄСПЛ.
Конференцію організував Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого.
Фото надані організаторами.
