Із заявою про визнання родички недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення його опікуном до суду звернувся житель м. Хмельницького. Пояснив, що у 2022 році він та його двоюрідна баба уклали договір довічного утримання, за яким вона передала йому у власність квартиру, а він зобов`язався довічно її утримувати, забезпечувати харчуванням, одягом, доглядом, ліками, необхідною допомогою, зберігати в її довічному користуванні квартиру на правах члена сім`ї.

У 2024 році родичці діагностували хронічне психічне захворювання. Експертна комісія надала висновок, що жінка потребує постійного стороннього догляду та нагляду.

Заявник вказав, що має можливість дбати про неї, забезпечувати її доглядом та лікуванням, власне, ці функції він виконує з 2022 року. Повнолітні члени його родини не заперечують проти призначення його опікуном над двоюрідною бабою.

Хмельницький міськрайонний суд заяву задовольнив частково: визнав родичку заявника недієздатною, а у призначенні його опікуном – відмовив. Обов’язки з опіки над нею до встановлення опіки й призначення опікуна поклав на виконавчий комітет Хмельницької міської ради як орган опіки та піклування.

Чоловік оскаржив це рішення до апеляційного суду й просив призначити його опікуном недієздатної. На його думку, суд першої інстанції не врахував, що він вже фактично виконує функції щодо її догляду та утримання за цивільно-правовим договором, його бажання й можливість здійснювати взяті на себе та покладені законом зобов`язання щодо неї, а також відсутність інших близьких родичів недієздатної, які б могли бути опікунами.

Зазначив, що вже отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тому припущення суду першої інстанції про його бажання в такий спосіб ухилитися від мобілізації не відповідають дійсності.

Апеляційний суд зауважив, що відповідно до матеріалів справи, ні близьких, ні далеких родичів, які б могли бути опікунами, у недієздатної жінки немає. Як і даних про те, що нею хочуть опікуватися не родичі.

Про літню жінку впродовж кількох років дбає її двоюрідний онук – заявник: створює їй необхідні побутові умови, забезпечує належний догляд та лікування. У справі немає доказів, що його поведінка та інтереси суперечать її інтересам. Натомість факт укладення між ними договору довічного утримання свідчить про довіру та особисті приязні взаємини, вважає колегія суддів.

«Заявник має право та вже отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджується довідкою (…), і свідчить про хибність припущення суду першої інстанції про намір заявника в такий спосіб ухилитися від призову по мобілізації», – звернув увагу Хмельницький апеляційний суд.

Відтак апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу: скасував рішення місцевого суду та задовольнив подання виконкому Хмельницької міської ради – призначив заявника опікуном недієздатної родички.

З постановою апеляційного суду у справі № 686/13494/24 можна ознайомитися у ЄДРСР.