Спір за позовом фізичної особи щодо оскарження висновку з оцінки впливу на довкілля, виданого Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України третій особі – суб’єкту господарювання, є публічно-правовим і належить до компетенції адміністративного суду.
Про це зазначив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі за позовом фізичної особи до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання протиправним і скасування висновку з оцінки впливу на довкілля, який стосується запланованого Товариством будівництва.
Відмовляючи у відкритті провадження, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спір не є публічно-правовим, оскільки оскарження висновку з оцінки впливу на довкілля безпосередньо пов’язане із захистом цивільних особистих прав позивача, який не заперечує законності дій Міндовкілля, а висловлює свою незгоду з провадженням планованої діяльності щодо нового будівництва.
КАС ВС рішення судів попередніх інстанцій скасував та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Висновок судів попередніх інстанцій не відповідає доводам позивача в позовній заяві, відповідно до яких позивач, власне, і доводить протиправність висновку Міндовкілля та його невідповідність вимогам законодавства. При цьому позивач наголошує на відсутності будь-яких приватноправових відносин між ним і третьою особою, а також на тому, що у спірних правовідносинах наявний саме екологічний інтерес, а судовому захисту підлягають екологічні права.
Щодо висновку судів про те, що ініційований спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин у розумінні ст. 4 КАС України, оскільки відповідач як суб’єкт владних повноважень прийняв рішення, яке стосується прав та інтересів третьої особи – Товариства, тоді як права та інтереси позивача як фізичної особи оскаржуваним рішенням не порушувалися й не розглядалися, колегія суддів зазначила таке.
Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт – акт (рішення) суб’єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Спірний у межах цієї справи висновок з оцінки впливу на довкілля є індивідуальним актом.
Відповідно до сталої судової практики право на оскарження індивідуального акта суб’єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.
Водночас колегія суддів наголосила, що спеціальною нормою ст. 12 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» передбачено право на оскарження в судовому порядку висновку з оцінки впливу на довкілля будь-якою фізичною або юридичною особою. Тобто для такого індивідуального акта, як висновок з оцінки впливу на довкілля, законом передбачена така особливість судового оскарження, як можливість ініціювати останнє будь-якою особою.
Отже, спір у цій справі є публічно-правовим і належить до компетенції адміністративного суду з огляду на наявність у ньому таких критеріїв адміністративної юрисдикції: між учасниками справи виникли публічно-правові відносини (з огляду на особливості правового регулювання, про які зазначено вище); присутність у спірних правовідносинах суб’єкта владних повноважень (Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України); дії вчинені суб’єктом владних повноважень (прийняття індивідуального акта); суб’єкт владних повноважень здійснює адміністративні повноваження у сфері публічного адміністрування (реалізація визначених законом повноважень); спірні правовідносини врегульовані адміністративним законодавством (зокрема Законом України «Про оцінку впливу на довкілля»).
Постанова Верховного Суду від 2 вересня 2024 року у справі № 160/9394/24 (адміністративне провадження № К/990/30954/24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/121330455.
