За результатами касаційного перегляду справи № 260/3417/21 колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що у ситуації з пропуском строків суб’єктами владних повноважень поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов’язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення встановлених нею ж правил та обов'язків.

Короткий виклад обставин справи

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року задоволено частково позов фізичної особи до Головного управління ДПС у Закарпатській області, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

4 грудня 2023 року позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою у порядку статті 378 (далі – КАС України) про встановлення (зміну) способу (порядку) виконання рішення у справі №260/3417/21.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року заяву позивача про встановлення (зміну) способу (порядку) виконання рішення суду у справі №260/3417/21 задоволено частково.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Закарпатській області на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі №260/3417/21.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати це судове рішення, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

Верховний Суд наголошує, що процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, зокрема на апеляційне оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

На думку колегії суддів, сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов’язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

Колегія суддів Верховного Суду погодилась з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у ситуації з пропуском строків суб’єктами владних повноважень поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов’язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення встановлених нею ж правил та обов'язків.

Суд касаційної інстанції зазначив, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб’єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв’язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов’язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Враховуючи викладене Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску Головним управлінням ДПС у Закарпатській області строку на апеляційне оскарження та відсутності підстав для його поновлення, правильно застосував положення статті частини першої статті 295, частини третьої статті 298 та пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, а доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

Постанова КАС ВС від 30 вересня 2024 року у справі № 260/3417/21 доступна за цим покликанням - https://reyestr.court.gov.ua/Review/121974111