Надсилання судового рішення електронною поштою на адресу, зазначену заявником у процесуальних заявах, поданих до суду (позовна заява, апеляційна та/або касаційна скарга, заяви / клопотання), які містять прохання про надсилання копій процесуальних документів на електронну пошту, яка не є офіційною, не може вважатися належним врученням судового рішення та підтверджувати день вручення.
Приписи ЦПК України, якими встановлено порядок направлення копій судового рішення особі, яка не має офіційної електронної адреси та не зареєстрована в підсистемі «Електронний суд», свідчать про обов’язок суду направити копії судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, днем вручення якого є день проставлення в поштовому повідомленні позначки про вручення судового рішення.
На цьому наголосила Велика Палата Верховного Суду.
За обставинами справи, 2 лютого 2023 року позивачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, крім іншого, просила суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 27 грудня 2022 року, оскільки цей суд не направляв їй копії оскаржуваного судового рішення, а про саме рішення вона дізналася з ЄДРСР 29 січня 2023 року.
Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження. Цей суд зазначив, що позивачка пропустила строк на апеляційне оскарження, оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції було надіслане на її електронну адресу 27 грудня 2022 року, тому вказані заявницею підстави для поновлення такого строку не можуть бути визнані поважними.
Натомість Велика Палата ВС звернула увагу на те, що процесуальне законодавство, чинне на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачало два способи надсилання судового рішення: направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та направлення в електронній формі через підсистему «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених п. 37 гл. 2 розд. ІІІ Положення про ЄСІТС.
Намір учасника справи (фізичної особи) зазначити в скарзі (заяві) особисту електронну адресу свідчить лише про його бажання отримувати кореспонденцію від суду додатковим засобом зв’язку. Це не звільняє суд від обов’язку виконувати вимоги закону, зокрема щодо надсилання рішення суду в порядку, передбаченому ст. 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції).
Як зазначила ВП ВС, аналіз приписів ЦПК України, якими встановлено порядок направлення копій судового рішення особі, що не має офіційної електронної адреси, свідчить про обов’язок суду направити копії судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, днем вручення якого є день проставлення в поштовому повідомленні позначки про вручення судового рішення.
Надсилання процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавалися до суду, не заборонене та може здійснюватися як додаткове. Однак такі дії не можуть замінити належного надсилання судового рішення відповідно до ст. 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції).
У цій справі на час звернення позивачки до суду (липень 2022 року) та ухвалення судом першої інстанції рішення (27 грудня 2022 року) почали функціонувати підсистеми (модулі) ЄСІТС «Електронний кабінет», «Електронний суд» і підсистема відеоконференцзв’язку.
Справу суд першої інстанції розглядав за матеріалами в паперовій формі. Велика Палата ВС врахувала, що ч. 11 ст. 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) передбачала, що в разі розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а доказів реєстрації позивачки в підсистемі «Електронний суд» матеріали справи не містили.
Тож ВП ВС дійшла висновку, що в зазначеній справі суд першої інстанції був зобов’язаний надіслати позивачці рішення в паперовій формі рекомендованим листом, а наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа на її електронну адресу в розумінні ст. 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) не свідчить про належне вручення копії рішення суду позивачці.
Постанова ВП ВС від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/118486335.
