Ухвала суду про забезпечення доказів шляхом огляду за їх місцезнаходженням (ст. 118 ЦПК України) не є виконавчим документом і виконується відповідно до вимог ст. 85 ЦПК України, тобто про дату, час і місце огляду доказів за їх місцезнаходженням учасники справи повідомляються судом, який здійснює процесуальні дії з організації огляду доказів.
Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі за позовом про зобов’язання відповідача ліквідувати сміттєзвалище.
Відповідач є власником земельної ділянки, що знаходиться в безпосередній близькості до домоволодіння позивачів. Відповідач на належній йому ділянці розпочав будівництво промислового об’єкта – стоянки вантажного автотранспорту. В процесі будівництва він завіз на ділянку декілька сотень тонн хімічних, побутових і будівельних відходів. Вимоги зборів громади про припинення звалювання сміття і його вивезення відповідач проігнорував.
Районний суд відмовив у задоволенні позову. Залишаючи рішення суду без змін, апеляційний суд, у тому числі, відхилив доводи позивачів про бездіяльність районного суду, яка унеможливила виконання ухвали щодо забезпечення доказів шляхом огляду речових доказів за місцем їх знаходження. Апеляційний суд послався на те, що вказане судове рішення ухвалено судом у порядку ст. 118, а не ст. 85 ЦПК України.
КЦС ВС скасував попередні рішення, передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зробивши такі правові висновки.
Стаття 85 ЦПК України розміщена в § 1 «Основні положення про докази» гл. 5 «Докази та доказування» розд. І ЦПК України та визначає такий засіб доказування, як огляд доказів за їх місцезнаходженням, а ст. 118 ЦПК України розміщена в § 8 «Забезпечення доказів» тієї ж глави і розділу ЦПК України та передбачає забезпечення доказів шляхом огляду за їх місцезнаходженням у випадку, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Відповідно до ст. 85 ЦПК України письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням. Про дату, час і місце огляду доказів повідомляються учасники справи. Неявка цих осіб не є перешкодою для проведення огляду.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Відповідно до ст. 118 ЦПК України ухвала про забезпечення доказів (крім забезпечення доказів шляхом допиту свідків, призначення експертизи, огляду доказів) є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Таким чином, ухвала суду про забезпечення доказів шляхом огляду за їх місцезнаходженням не є виконавчим документом і виконується відповідно до ст. 85 ЦПК України, тобто про дату, час і місце огляду доказів за їх місцезнаходженням учасники справи повідомляються судом, який здійснює процесуальні дії з організації огляду доказів.
У справі не встановлено обставин ухилення позивачів від оплати участі спеціаліста й осіб, які мають фізично робити доступ (вилучення, викопування) до відповідних речових доказів за їх місцезнаходженням.
Суд першої інстанції не реалізував постановлену ним ухвалу про забезпечення доказів, суттєво обмеживши позивачів у засобах доказування позовних вимог. Апеляційний суд помилково розмежував статті 85 та 118 ЦПК України і розтлумачив їх без системного взаємозв’язку. Вказане вплинуло на правильне вирішення спору.
Постанова Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 638/6852/18 (провадження № 61-393св24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/118421113.
