Проблемні питання, що виникають під час розгляду подань про надання згоди на затримання судді, утримання його під вартою чи арештом, обговорили на робочій нараді члени Вищої ради правосуддя, представники секретаріату ВРП, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, Київського апеляційного суду, Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Голова Вищої ради правосуддя Григорій Усик зазначив:
«Конституцією України гарантується незалежність судді. Зокрема, така гарантія забезпечується особливою процедурою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Без згоди ВРП суддю не може бути затримано, утримано під вартою або арештом до винесення обвинувального вироку, за винятком затримання судді під час або одразу після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Питання про надання згоди на застосування запобіжних заходів щодо суддів впливає на авторитет як конкретного судді, так і всієї судової системи. Важливо дотриматися балансу між незалежністю суддів, гарантуванням їхнього статусу і тією метою, якої потрібно досягнути, а саме щоб відповідальність судді перед суспільством і перед державою була очевидною. Судді мають бути доброчесними, справедливими, професійними як особи, які безпосередньо здійснюють судочинство і перебувають під ретельною увагою суспільства, у якого великий запит на справедливість».
Григорій Усик також наголосив, що в Монреальській універсальній декларації про незалежність правосуддя, прийнятій першою світовою конференцією по незалежності правосуддя 1983 року, зазначено, що дозвіл на утримання судді під вартою, його затримання чи арешт має надавати уповноважений орган судової влади. Це стало європейським стандартом. ВРП виступає саме тим уповноваженим органом в Україні – органом суддівського врядування, який надає дозвіл на обрання запобіжних заходів щодо суддів. Адже головною функцією ВРП є забезпечення незалежності судової влади.
Член Вищої ради правосуддя Олексій Мельник розповів, що у 2023 році ухвалено 17 рішень, з яких 15 – про надання згоди на утримання судді під вартою, 1 – про відмову у задоволенні подання, 1 – про повернення подання. Загалом згода на обрання запобіжного заходу надавалася стосовно суддів, які підозрювалися у вчиненні таких кримінальних правопорушень, як привласнення та розтрата майна, зловживання службовим становищем, державна зрада, порушення правил безпеки дорожнього руху, керування транспортним засобом у стані сп’яніння, шахрайство, прийняття пропозиції про надання неправомірної вигоди службовою особою (найчастіше), виправдовування збройної агресії рф проти України.
Рішення про надання згоди на утримання судді під вартою ухвалювалися на підставі подань заступника Генерального прокурора – керівника САП, які містили конкретні факти і докази щодо вчинення суддею суспільно небезпечного діяння та обґрунтування необхідності тримання судді під вартою з огляду на ризики, визначені частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме що суддя може ухилятися від слідства і суду, перешкоджати провадженню тощо.
Олексій Мельник нагадав, що ВРП підготувала та оприлюднила на офіційному вебсайті огляд рішень ВРП, ухвалених у 2023 році за результатами розгляду подань про надання згоди на утримання судді під вартою. З огляду вбачається, що є проблеми з визначенням дискреційних повноважень ВРП в питанні щодо меж дослідження ризиків, зазначених у клопотанні про надання згоди на обрання судді запобіжного заходу.
Заступник Генерального прокурора – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександр Клименко зазначив, що слідчі САП приділяють особливу увагу напрацюванню практики щодо обґрунтування кожного з ризиків, визначених частиною першою статті 177 КПК України, звертають увагу на збір доказів, які можуть підтверджувати ці ризики.
Член ВРП Роман Маселко зазначив, що важливо розуміти ключове розмежування компетенцій ВРП та суду. ВРП перевіряє гарантії незалежності, відсутність очевидних фактів, які свідчили б про тиск і вплив на суддю, його переслідування, незаконність дій щодо нього. Рішення ВРП полягає в тому, що суд не повинен, а може розглянути та ухвалити рішення про взяття судді під варту. Тобторішення ВРП про надання згоди на утримання судді під вартою ще не означає, що стосовно судді має бути обов’язково застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Голова Вищого антикорупційного суду Віра Михайленко розповіла, що під час розгляду клопотання органу досудового розслідування про застосування запобіжного заходу судді ВАКС спираються на рішення Вищої ради правосуддя, яка перевірила, що гарантії незалежності не порушені, надалі справа розглядається за загальними правилами Кримінального процесуального кодексу.
Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Вячеслав Наставний зазначив, що запобіжний захід однаковий для всіх осіб, які підозрюються. Для суддів він виділений за суб’єктом. У кожному судовому рішенні як про обрання запобіжного заходу, так і про його продовження зазначається про рішення ВРП. Констатується факт, що таке рішення є і воно дозволяє обрати запобіжний захід.
Вячеслав Наставний також звернув увагу, що суди повинні враховувати практику ЄСПЛ про презумпцію на право на свободу, яке має гарантуватися, таке право має обмежуватися у виняткових випадках за наявності відповідних достатніх і обґрунтованих підстав.
Завідувач кафедри кримінального процесу та криміналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олена Костюченко сказала, що науковці дотримуються такого теоретичного підходу: якщо злочин не становить суспільну небезпеку для життя і здоров’я особи, мають застосовуватися більш м’які запобіжні заходи.
