Реферативна стаття. В статті вказується, що одним з важливих напрямів державної антикорупційної політики в Україні є реформування законодавства, яке регламентує діяльність системи органів правосуддя та інституцій, які покликані їх забезпечувати, з метою створення умов для повного й об’єктивного судового провадження, забезпечення справедливих судових рішень, належного захисту прав і свобод людини. Судова експертиза є стратегічним сегментом в системі правосуддя і має забезпечувати судове провадження якісними доказами. Навіть в умовах рівності всіх видів доказів в практиці висновок судового експерта здебільшого виступає орієнтиром з’ясування обставин у справі, які потребують залучення спеціальних знань. Зазначена роль висновку експерта у здійсненні правосуддя висуває високі вимоги щодо відповідальності судового експерта, рівня його професійних якостей та надійності інструментарію проведення досліджень, який ним застосовується. Вочевидь, що такі вимоги мають бути обґрунтованими та єдиними для всіх представників цієї професії. На сьогодні відповідні вимоги є розрізненими, що є наслідком різної відомчої підпорядкованості установ, які здійснюють судово-експертну діяльність, та приватних експертів, розгалуженим нормативно-правовим регулюванням, розрізненим науково-методичним забезпеченням, відмінними принципами і механізмами фінансування. Виявляється розбіжність в оцінці рівня професійності судових експертів, залежно від відомчої підпорядкованості судово-експертних установ, неоднаковість в притягненні до відповідальності, що пов’язано з існуванням внутрішньовідомчих кваліфікаційних вимог, органів професійного відбору й дисциплінарних органів. Порівняння штатної чисельності, матеріального та технічного забезпечення різних експертних установ дає підстави для висновку про невизначеність принципів кадрової та фінансової політики в сфері експертного забезпечення правосуддя. Незрозумілим є обґрунтування штатної чисельності експертних установ різних відомств, оплати праці судових експертів, яке виявляється в розбіжностях експертного навантаження (кількості судових експертиз, що припадає в середньому по установі на одного експерта за рік). Відповідно різняться й тривалість проведення судових експертиз. Така суттєва розбіжність виявляється й у матеріально-технічному забезпеченні судово-експертних установ різних відомств. Зокрема, фактичний штат судових експертів експертних установ Міністерства внутрішніх справ майже у 3 рази більший, аніж штат експертних установ Міністерства юстиції України; при цьому число експертиз, проведених в експертних установах МВС менш ніж в 2 рази, ніж в установах МЮУ; фінансування ж експертних установ МВС майже у 5 разів більше, аніж фінансування експертних установ МЮУ, а не в 2–3 рази; суттєва різниця між фінансуванням на придбання обладнання – експертні установи МВС отримують у 9,5 разів більше, аніж експертні установи МЮУ. Кількість експертиз (навантаження) на одного судового експерта за рік суттєво різниться в різних відомствах: від 20 (в ДПСУ, СБУ) до 333 (МОЗ) експертиз на одного експерта. Вочевидь, що такий стан речей свідчить про нерівність судових експертів різних відомств та різний стан забезпечення умов їх праці. Свідченням негативного прояву розбалансованості державного регулювання у сфері експертного забезпечення правосуддя є практика Європейського Суду з прав людини (рішеннях «Ващенко проти України» від 26.06.2008 (заява № 26864/03), «Якименко проти України» від 29.05.2008 (заява № 19142/03), «Андренко проти України» від 20.01.2020 (заява № 50138/07) та ін.), яка засвідчує факти суттєвого затягування строків проведення експертиз в Україні як недопустимі й такі, що призводять до порушення прав людини. Виявлена проблематика вочевидь потребує реформування судової експертизи, запровадження оновлених – зрозумілих, справедливих і обґрунтованих підходів у сфері державного регулювання судової експертизи. Одним з головних підходів, виходячи зі справедливості та доцільності, має бути забезпечення уніфікованого нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері експертного забезпечення правосуддя та запровадження єдиного суб’єкта, відповідального за формування загальних засад державної політики у сфері експертного забезпечення правосуддя; врегулювання на рівні закону загальних питань діяльностівсіх суб’єктів судово-експертної діяльності, визначення пріоритетних напрямів розвитку судової експертизи, єдиних вимог до представників відповідної професійної спільноти. В роботі також наводяться багато інших міркувань авторів щодо реформування правових засад експертного забезпечення правосуддя як складової частини антикорупційної політики в Україні.
Бібліографічний опис: Ткаченко Н.М., Алєксєйчук В.І., Реформування правових засад експертного забезпечення правосуддя як складова антикорупційної політики в Україні / Н.М. Ткаченко, В.І. Алєксєйчук // Реалізація державної антикорупційної політики в міжнародному вимірі [Текст] : матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 9–10 груд. 2020 р.) : у 2 ч. / [редкол.: В. В. Чернєй, С. Д. Гусарєв, С. С. Чернявський та ін.]. – Київ : Нац. акад. внутр. справ, 2020. – Ч. 1. - С. 265-269. - Режим доступу: https://cutt.ly/MmU2Ygc Для підвищення надійності зберігання наведеної роботи в мережі Інтернет на випадок її знищення або втрати та можливості безперешкодного ознайомлення з оригінальним текстом в будь-який час, наводиться резервний URL-доступ забезпечений online-журналом: https://cutt.ly/OmU2OXA
Нагадуєм, що науковий журнал запроваджує надання послуг «Консультація»: запит на проведення судово-психологічної експертизи, у тому числі за запитами нотаріусів за різними підставами, у тому числі із застосуванням поліграфа на замовлення зацікавлених осіб, суду, правоохоронних органів згідно процесуальних кодексів. - URL: http://expertize-journal.org.ua/konsultacia
Звертаємо увагу, організація проведення професійних консультацій всім зацікавленим здійснюється членом Президії Науково-консультативної та методичної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України, головним редактором журналу, атестованим судовим експертом психологом (поліграфологом), кандидатом психологічних наук, доцентом Назаровим Олегом Анатолійовичем.
